Левенець Юрій Анатолійович (06.07.1961 – 08.10.2013) доктор політичних наук, академік Національної академії наук України, директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса Національної академії наук України, політичний консультант, автор багатьох книг, наукових статей та монографій.
Юрій Левенець один з перших творців концепції становлення і розвитку в Україні галузі політичного консалтингу, розробник стратегій проведення політичних (у тому числі виборчих), медійних та PR кампаній.
Він працював з усіма Президентами України, консультував Прем’єр-міністрів, міністрів, Генеральних прокурорів, міських голів, голів обласних державних адміністрацій, народних депутатів, лідерів політичних партій, політичних і громадських діячів.
Юрій Левенець зумів зібрати навколо себе команду високих професіоналів: політичних консультантів, соціологів, спічрайтерів, журналістів, піарників, дизайнерів, менеджерів з організації політичного процесу, керівників польових структур тощо. На Юрія Левенця працювали десятки тисяч людей по всій країні.
За час своєї роботи Юрій Анатолійович Левенець провів величезну кількість передвиборчих кампаній, починаючи з виборів сільських голів і закінчуючи парламентськими й президентськими виборами.
Саме Юрій Левенець запропонував провести у 2000 році всеукраїнський референдум з питань реформації системи державного управління. Попри те, що Верховна Рада відмовилася визнати результати всенародного волевиявлення, два з чотирьох питань, що виносились на розгляд українців, сьогодні вже втіленні у життя. Це – можливість розпуску парламенту президентом, у разі якщо не вдасться своєчасно сформувати коаліцію депутатських фракцій, та обмеження депутатської недоторканності.
Юрій Анатолійович побудував по всій Україні розгалужену мережу організаційно-польової структури. Вона мала свої осередки у всіх регіонах країни. Також в кожному обласному центрі й в АРК працювали моніторингові групи, які відстежували суспільно-політичну ситуацію на місцях і готували інформаційно-аналітичні довідки. Вони слугували додатковими, а в багатьох випадках і альтернативними джерелами інформації, особливо у порівнянні з офіційними повідомленнями.
Юрію Левенцю вдалося побудувати і наймасштабнішу медійну структуру в Україні. Завдяки їй, будь-яка інформація могла бути поширена як на загальнодержавному рівні, так і на рівні окремо взятої області, міста чи району. Таким чином сповіщення одночасно могли отримати або десятки мільйонів громадян по всій Україні, або кілька сотень мешканців одного з районів у глибокій провінції.
Юрій Левенець багато працював. Він завжди стверджував, що головне – це люди і що політичний консультант має радіти, якщо одна з десяти або з двадцяти його пропозицій була почута, і повністю або часткова втілена в життя. Саме для цього і слід пропонувати велику кількість стратегій та бачення розвитку подій.
Юрій Анатолійович Левенець користувався великою повагою в політичних кругах Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки. Його з радістю зустрічали у самих високих кабінетах. Багато разів йому доводилося виконувати дуже делікатні доручення неофіційного характеру. Всі, хто його добре знав, стверджують, що за його участі події в Україні та у світі відбувались у зовсім іншому напрямку.
